Виразне читання напамять «Пісні про віщого Олега».Повні уроки - История изменений

User13 в 20:38, 16 августа 2012

2012-08-16T20:38:43Z

User11 в 11:55, 14 марта 2011

2011-03-14T11:55:20Z

← Предыдущая		Версия 11:55, 14 марта 2011
Строка 1:		Строка 1:
-	'''[[~~Заглавная страница~~\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література\|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки\|Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки]]>> Зарубіжна література: Виразне читання напамять «Пісні про віщого Олега». Повні уроки.'''	+	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література\|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки\|Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки]]>> Зарубіжна література: Виразне читання напамять «Пісні про віщого Олега». Повні уроки.'''

	<br> <metakeywords>Світова література, 7 клас, Виразне читання напамять, «Пісні про віщого Олега»</metakeywords>'''ТЕМА:''' <u>Виразне читання напамять «Пісні про віщого Олега»..</u><br>		<br> <metakeywords>Світова література, 7 клас, Виразне читання напамять, «Пісні про віщого Олега»</metakeywords>'''ТЕМА:''' <u>Виразне читання напамять «Пісні про віщого Олега»..</u><br>

User11 в 11:15, 14 марта 2011

2011-03-14T11:15:17Z

← Предыдущая		Версия 11:15, 14 марта 2011
Строка 91:		Строка 91:
	<br>		<br>

-	~~Если у вас есть исправления~~ или ~~предложения к данному уроку~~, [http://xvatit.com/~~index~~.~~php?do=feedback напишите нам~~].	+	----
		+
		+	'''<u>Над уроком працювали</u>'''
		+
		+	Панченко В.В.
		+
		+	Станішевський І.В.
		+
		+	Запорожець Н.В.
		+	----
		+
		+	Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
		+

-	Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

	[[Category:Зарубіжна_література_7_клас]]		[[Category:Зарубіжна_література_7_клас]]

User3 в 17:42, 20 февраля 2011

2011-02-20T17:42:46Z

← Предыдущая		Версия 17:42, 20 февраля 2011
Строка 40:		Строка 40:
	{{#ev:youtube\|2DkM57HTc1k&feature}}		{{#ev:youtube\|2DkM57HTc1k&feature}}

-	На початку X ст. невеликі слов'янські держави об'єдналися під владою князя Олега. Центром Русі став Київ, виникла Київська держава.	+	На початку X ст. невеликі слов'янські держави об'єдналися під владою князя Олега. Центром Русі став Київ, виникла Київська держава.

	<br>		<br>
Строка 80:		Строка 80:
	#Урок на тему: Олександр Сергійович Пушкін – видатний російський поет, Панченко В.В., учитель зарубіжної літератури, сш №15, м.Львів.		#Урок на тему: Олександр Сергійович Пушкін – видатний російський поет, Панченко В.В., учитель зарубіжної літератури, сш №15, м.Львів.
	#Урок на тему: Творче життя Олександра Пушкіна, Станішевський І.В., учитель української та зарубіжної літератури, сш №8, м.Львів.		#Урок на тему: Творче життя Олександра Пушкіна, Станішевський І.В., учитель української та зарубіжної літератури, сш №8, м.Львів.
-	#~~http://~~wikipedia.org	+	#www.wikipedia.org
-	#~~http://~~www.ukrlit.vn.ua	+	#www.ukrlit.vn.ua

	<br>		<br>

User3 в 13:48, 14 февраля 2011

2011-02-14T13:48:09Z

← Предыдущая		Версия 13:48, 14 февраля 2011
Строка 40:		Строка 40:
	{{#ev:youtube\|2DkM57HTc1k&feature}}		{{#ev:youtube\|2DkM57HTc1k&feature}}

-	На початку X ст. невеликі слов'янські держави об'єдналися під владою князя Олега. Центром Русі став Київ, виникла Київська держава.~~<br>  ~~	+	На початку X ст. невеликі слов'янські держави об'єдналися під владою князя Олега. Центром Русі став Київ, виникла Київська держава.

	<br>		<br>

User3 в 13:30, 14 февраля 2011

2011-02-14T13:30:33Z

Внесённые изменения

User3 в 13:29, 14 февраля 2011

2011-02-14T13:29:08Z

Внесённые изменения

User3 в 10:22, 10 февраля 2011

2011-02-10T10:22:37Z

Внесённые изменения

User3 в 10:19, 10 февраля 2011

2011-02-10T10:19:55Z

Внесённые изменения

User3 в 10:16, 10 февраля 2011

2011-02-10T10:16:59Z

Внесённые изменения

← Предыдущая		Версия 20:38, 16 августа 2012
Строка 30:		Строка 30:
	[[Image:Z12-1.jpg\|244x268px\|Z12-1.jpg]]     [[Image:Z12-3.jpg\|220x265px\|Z12-3.jpg]]		[[Image:Z12-1.jpg\|244x268px\|Z12-1.jpg]]     [[Image:Z12-3.jpg\|220x265px\|Z12-3.jpg]]

-	О.С.Пушкін – один з найвеличніших поетів в історії Росії і всього світу. Він по гідності займає настільки високе місце в літературі. Не дивлячись на те, що він прожив не дуже довге життя, Олександр Сергійович зумів назавжди вкоріниться в класику світової літератури.<br>   Пушкін всією душею любив Росію і дуже цікавився історією свого народу, вивчав літописи, історичні праці свого часу. З цієї любові та інтересу Пушкіна до історії народилися багато творів, у тому числі «Пісня про віщого Олега».	+	[[Олександр_Пушкін_(1799-1837)._Повні_уроки\|'''О.С.Пушкін''']] – один з найвеличніших поетів в історії Росії і всього світу. Він по гідності займає настільки високе місце в літературі. Не дивлячись на те, що він прожив не дуже довге життя, Олександр Сергійович зумів назавжди вкоріниться в класику світової літератури.<br>   Пушкін всією душею любив Росію і дуже цікавився історією свого народу, вивчав літописи, історичні праці свого часу. З цієї любові та інтересу Пушкіна до історії народилися багато творів, у тому числі «Пісня про віщого Олега».

	[[Image:Z12-2.jpg]]      [[Image:Z12-5.jpg\|300x400px\|Z12-5.jpg]] <br>   «Пісня про віщого Олега» переносить нас в те далеке минуле, коли наші предки (східні слов'яни) були язичниками.<br>   Все, що оточувало їх: камені, трави, річка – наділялося людськими властивостями, здавалося їм живим. Всі явища природи слов'яни пояснювали існуванням і діями особливих надприродних істот – богів. Богів було багато. Одним з головних і шанобливих богів був Перун – бог грози і війни. Згідно з язичеськими віруваннями, душі померлих, загиблих на лайливому полі – полі битви, в січі – в битві, продовжували жити і після смерті. Над могилою насипали курган – могильний горб. Разом з небіжчиком клали в могилу ніж, кресало, посуд, пращ, зброю (щит, меч, лук, спис, сокиру, бойовий топірець з довгою рукояткою). Воїна ховали з конем – вірним другом і супутником військового життя, велику частину якого воїн древньої Русі проводив в сідлі.		[[Image:Z12-2.jpg]]      [[Image:Z12-5.jpg\|300x400px\|Z12-5.jpg]] <br>   «Пісня про віщого Олега» переносить нас в те далеке минуле, коли наші предки (східні слов'яни) були язичниками.<br>   Все, що оточувало їх: камені, трави, річка – наділялося людськими властивостями, здавалося їм живим. Всі явища природи слов'яни пояснювали існуванням і діями особливих надприродних істот – богів. Богів було багато. Одним з головних і шанобливих богів був Перун – бог грози і війни. Згідно з язичеськими віруваннями, душі померлих, загиблих на лайливому полі – полі битви, в січі – в битві, продовжували жити і після смерті. Над могилою насипали курган – могильний горб. Разом з небіжчиком клали в могилу ніж, кресало, посуд, пращ, зброю (щит, меч, лук, спис, сокиру, бойовий топірець з довгою рукояткою). Воїна ховали з конем – вірним другом і супутником військового життя, велику частину якого воїн древньої Русі проводив в сідлі.
Строка 36:		Строка 36:
	{{#ev:youtube\|yOoR9P52vIQ&feature}}		{{#ev:youtube\|yOoR9P52vIQ&feature}}

-	Після того, як на могилі насипали курган, на честь небіжчика здійснювалася тризна, тобто влаштовувався бенкет, на якому співалися пісні, що прославляли подвиги померлого, і відбувалися військові ігри.<br>   Наші предки вірили, що є люди, які вміють вгадувати долю, волю богів; таких людей вони називали волхвами або чаклунами, чарівниками (від «диво»). Вони вірили, що волхви володіють здатністю творити чудеса; можуть керувати силами природи, можуть, коли захочуть, перетворюватися на звірів, передбачати майбутнє.	+	Після того, як на могилі насипали курган, на честь небіжчика здійснювалася тризна, тобто влаштовувався бенкет, на якому співалися [[Родинно-побутові_пісні\|'''пісні''']], що прославляли подвиги померлого, і відбувалися військові ігри.<br>   Наші предки вірили, що є люди, які вміють вгадувати долю, волю богів; таких людей вони називали волхвами або чаклунами, чарівниками (від «диво»). Вони вірили, що волхви володіють здатністю творити чудеса; можуть керувати силами природи, можуть, коли захочуть, перетворюватися на звірів, передбачати майбутнє.

	{{#ev:youtube\|2DkM57HTc1k&feature}}		{{#ev:youtube\|2DkM57HTc1k&feature}}
Строка 52:		Строка 52:
	{{#ev:youtube\|iCrSJ0ySwoQ&feature}}		{{#ev:youtube\|iCrSJ0ySwoQ&feature}}

-	В цей час Пушкін жив в засланні на півдні, куди він був засланий за свої волелюбні вірші. Живучи на півдні, він побував в Києві, багатому пам'ятниками старовини. Там він відвідав гору Щекавицю, де, за переказами, поховані князь Олег і княгиня Ольга. Побачене розбудило поетичну уяву Пушкіна.	+	В цей час Пушкін жив в засланні на півдні, куди він був засланий за свої волелюбні вірші. Живучи на півдні, він побував в [[Тема_24._Історія_твого_міста._Природні_та_культурно-історичні_пам%27ятки_рідного_краю.\|'''Києві''']], багатому пам'ятниками старовини. Там він відвідав гору Щекавицю, де, за переказами, поховані князь Олег і княгиня Ольга. Побачене розбудило поетичну уяву Пушкіна.

	[[Image:Z12-10.jpg\|261x383px\|Z12-10.jpg]]<br>		[[Image:Z12-10.jpg\|261x383px\|Z12-10.jpg]]<br>
Строка 60:		Строка 60:
	=== «Пісня про віщого Олега» ===		=== «Пісня про віщого Олега» ===

-	Збирається віщий Олег-войовник<br>   З хазарами знов воювати:<br>   За напад — мечам і пожарам прирік<br>   Він ниви хазарські і хати.<br>   Із військом своїм, в царгородській броні,<br>   Князь їде полями на вірнім коні.<br>   Із темного лісу старий чарівник<br>   Виходить назустріч поволі,<br>   Перунові тільки покірний старий,<br>   Провісник він людської долі.<br>   В мольбах, в ворожбі все життя він провів<br>   І князь біля нього коня зупинив.<br>   «Повідай, улюбленцю наших богів,<br>   Чи скоро я землю покину?<br>   Чи скоро, на радість моїх ворогів,<br>   Мене покладуть в домовину?<br>   Не бійся, будь чесний в своїй ворожбі —<br>   Баского коня подарую тобі».<br>   «Волхви не бояться міцних владарів,<br>   Волхвам — за пророче їх слово —<br>   Не треба багатих князівських дарів,—<br>   Правдива і вільна їх мова.<br>   Хоч роки майбутні таяться в імлі...<br>   Та бачу я долю твою на чолі.<br>   Послухай, що скаже тобі ворожбит:<br>   Ти славний своїми боями,<br>   І твій ворогами не здоланий щит<br>   Царграда оздоблює брами;<br>   І хвилі, і землю скорив ти в бою,<br>   І недруги заздрять на долю твою.<br>   І моря бурхливого зрадницький вал<br>   Твої не пошкодив вітрила,<br>   Тебе не поранив лукавий кинджал,<br>   Ворожа стріла не вразила...<br>   Не відаєш ран ти у грізній броні,<br>   Бо є охоронець у тебе в борні.<br>   Твій кінь бойових не лякається діл,<br>   Він, лановій волі покірний,<br>   То смирний стоїть попід хмарами стріл,<br>   То скаче, товариш твій вірний.<br>   Його не лякає жорстока борня;<br>   Але від свого ти загинеш коня».<br>   Олег усміхнувся; одначе чоло<br>   Прорізала дума журлива.<br>   Він, спершись рукою на бранне сідло,<br>   Злізає з коня мовчазливо.<br>   І вірного друга князівська рука<br>   Голубить і пестить, прощальна й легка.<br>   «З тобою, мій друже, мій вірний слуга,<br>   Пройшов я походи великі;<br>   В стремено твоє вже не ступить нога,<br>   Нам час розлучитись навіки.<br>   Прощай, утішайся у лузі щодня!<br>   Ви, отроки-друзі, візьміть-но коня.<br>   У луг одведіть, де трава запашна,<br>   Попоною спину вкривайте,<br>   Добірного другові дайте зерна,<br>   Водою з джерел напувайте».<br>   І отроки миттю з конем одійшли,<br>   І князю нового коня підвели.<br>   Гуляє з дружиною князь-войовник<br>   На славній слов'янській могилі.<br>   З ним — гості і друзі,— як ранішній сніг<br>   Сьогодні їх кучері білі...<br>   Дружинники згадують юність свою,<br>   Коли з ворогами рубались в бою.<br>   «Та де ж мій товариш, де кінь мій баский?<br>   Промовив Олег своїм слугам,—<br>   Скажіть, чи здоровий, чи досі легкий<br>   Розкішним він бігає лугом?»<br>   І чує слова: на крутому горбі<br>   Давно відпочинок знайшов він собі.<br>   І голову буйну Олег похилив<br>   І думає: «Що ж чарування?<br>   Коли б не послухав брехливих я слів,<br>   Відкинув дурне віщування,<br>   Носив мене б кінь до останнього дня!»<br>   І хоче він бачить останки коня.<br>   Ось їде могутній Олег до ріки,<br>   З ним гості його посивілі,<br>   І бачить: коня благородні кістки<br>   Лежать на дніпровому схилі;<br>   Їх миє негода, їх порох вкрива,<br>   Над ними шумує шовкова трава.<br>   І тихо ступивши на череп німий,<br>   Князь мовив: «Спи, друг одинокий!<br>   Тебе пережив твій хазяїн старий,<br>   І от як скінчу свої роки,—<br>   Не ти на траву упадеш запашну<br>   І кров'ю мою там омиєш труну!»<br>   І мовив Олег тоді друзям своїм:<br>   «Чи кістка страшна мені тлінна?»<br>   Із жовтого черепа тихо між тим<br>   Гадюка повзла домовинна;<br>   Круг ніг його чорним кільцем обвилась,<br>   І крикнув раптово ужалений князь.<br>   Схиляються гості над тілом в журбі,<br>   У келихах піняться вина;<br>   Князь Ігор і Ольга сидять на горбі;<br>   Хмільна бенкетує 9 дружина.<br>   Дружинники згадують юність свою,<br>   Коли з ворогами рубались в бою.	+	Збирається віщий Олег-войовник<br>   З хазарами знов воювати:<br>   За напад — мечам і пожарам прирік<br>   Він ниви хазарські і хати.<br>   Із військом своїм, в царгородській броні,<br>   Князь їде полями на вірнім коні.<br>   Із темного лісу старий чарівник<br>   Виходить назустріч поволі,<br>   Перунові тільки покірний старий,<br>   Провісник він людської долі.<br>   В мольбах, в ворожбі все життя він провів<br>   І князь біля нього коня зупинив.<br>   «Повідай, улюбленцю наших богів,<br>   Чи скоро я землю покину?<br>   Чи скоро, на радість моїх ворогів,<br>   Мене покладуть в домовину?<br>   Не бійся, будь чесний в своїй ворожбі —<br>   Баского коня подарую тобі».<br>   «Волхви не бояться міцних владарів,<br>   Волхвам — за пророче їх слово —<br>   Не треба багатих князівських дарів,—<br>   Правдива і вільна їх мова.<br>   Хоч роки майбутні таяться в імлі...<br>   Та бачу я долю твою на чолі.<br>   Послухай, що скаже тобі ворожбит:<br>   Ти славний своїми боями,<br>   І твій ворогами не здоланий щит<br>   Царграда оздоблює брами;<br>   І хвилі, і землю скорив ти в бою,<br>   І недруги заздрять на долю твою.<br>   І моря бурхливого зрадницький вал<br>   Твої не пошкодив вітрила,<br>   Тебе не поранив лукавий кинджал,<br>   Ворожа стріла не вразила...<br>   Не відаєш ран ти у грізній броні,<br>   Бо є охоронець у тебе в борні.<br>   Твій кінь бойових не лякається діл,<br>   Він, лановій волі покірний,<br>   То смирний стоїть попід хмарами стріл,<br>   То скаче, товариш твій вірний.<br>   Його не лякає жорстока борня;<br>   Але від свого ти загинеш коня».<br>   Олег усміхнувся; одначе чоло<br>   Прорізала дума журлива.<br>   Він, спершись рукою на бранне сідло,<br>   Злізає з коня мовчазливо.<br>   І вірного друга князівська рука<br>   Голубить і пестить, прощальна й легка.<br>   «З тобою, мій друже, мій вірний слуга,<br>   Пройшов я походи великі;<br>   В стремено твоє вже не ступить нога,<br>   Нам час розлучитись навіки.<br>   Прощай, утішайся у лузі щодня!<br>   Ви, отроки-друзі, візьміть-но коня.<br>   У луг одведіть, де трава запашна,<br>   Попоною спину вкривайте,<br>   Добірного другові дайте зерна,<br>   Водою з джерел напувайте».<br>   І отроки миттю з конем одійшли,<br>   І князю нового коня підвели.<br>   Гуляє з дружиною князь-войовник<br>   На славній слов'янській могилі.<br>   З ним — гості і друзі,— як ранішній сніг<br>   Сьогодні їх кучері білі...<br>   Дружинники згадують юність свою,<br>   Коли з ворогами рубались в бою.<br>   «Та де ж мій товариш, де кінь мій баский?<br>   Промовив Олег своїм слугам,—<br>   Скажіть, чи [[Основи_здоров%27я\|'''здоровий''']], чи досі легкий<br>   Розкішним він бігає лугом?»<br>   І чує слова: на крутому горбі<br>   Давно відпочинок знайшов він собі.<br>   І голову буйну Олег похилив<br>   І думає: «Що ж чарування?<br>   Коли б не послухав брехливих я слів,<br>   Відкинув дурне віщування,<br>   Носив мене б кінь до останнього дня!»<br>   І хоче він бачить останки коня.<br>   Ось їде могутній Олег до ріки,<br>   З ним гості його посивілі,<br>   І бачить: коня благородні кістки<br>   Лежать на дніпровому схилі;<br>   Їх миє негода, їх порох вкрива,<br>   Над ними шумує шовкова трава.<br>   І тихо ступивши на череп німий,<br>   Князь мовив: «Спи, друг одинокий!<br>   Тебе пережив твій хазяїн старий,<br>   І от як скінчу свої роки,—<br>   Не ти на траву упадеш запашну<br>   І кров'ю мою там омиєш труну!»<br>   І мовив Олег тоді друзям своїм:<br>   «Чи кістка страшна мені тлінна?»<br>   Із жовтого черепа тихо між тим<br>   Гадюка повзла домовинна;<br>   Круг ніг його чорним кільцем обвилась,<br>   І крикнув раптово ужалений князь.<br>   Схиляються гості над тілом в журбі,<br>   У келихах піняться вина;<br>   Князь Ігор і Ольга сидять на горбі;<br>   Хмільна бенкетує 9 дружина.<br>   Дружинники згадують юність свою,<br>   Коли з ворогами рубались в бою.

	<br>		<br>