Етика уроки - История изменений

User11 в 11:15, 13 апреля 2012

2012-04-13T11:15:29Z

User11 в 14:24, 18 февраля 2011

2011-02-18T14:24:38Z

← Предыдущая		Версия 14:24, 18 февраля 2011
Строка 3:		Строка 3:
	<br>		<br>

-	'''[[Image:Search Computer.jpg\|left]]<metakeywords>Етика, уроки з етики, урок, клас, школа</metakeywords>Визначення терміну'''<br><br>[[Етика\|'''Е́тика''']]— наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи (наприклад, лікарська етика, етика державного службовця тощо).<br>З латинської  мови термін «етика» ethica, від грец. ήυος перекладається як звичай. Етика –одна з  найдавніших галузей людського знання. Вона є наука про мораль. Слова “етика”, “мораль”, “моральність” часто вживаються як синоніми. Проте в історії філософії та етики склалася традиція відрізнення цих понять. Терміни “мораль”, “моральність” означають певну сферу суспільного та особистого життя, а під “етикою” розуміють дослідження, вивчення моралі та її обґрунтовування.   Таким чином,  предметом вивчення етики є мораль чи моральність. <br>'''Історія виникнення''' [[Етика\|етики]]<br>Етика зародилася в епоху становлення класового суспільства і розподілу праці,  практично одночасно в Стародавній Греції, Індії, Китаї. Перші роздуми на етичні теми, що дійшли до нас, виникли в країнах Стародавнього Сходу у III - II тисячолітті до н.е. Перші етичні школи з’явилися в країнах Стародавнього Сходу ще  в I тисячоліття до н.е. В історії виникнення етики як науки можна виділяють такі етапи: етичні учення Стародавнього Сходу, антична етика, середньовічна етика, етика Нового часу, сучасні етичні теорії. <br>[[Image:Sokrat.jpg\|center\|Sokrat.jpg]]	+	'''[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]]<metakeywords>Етика, уроки з етики, урок, клас, школа</metakeywords>Визначення терміну'''<br><br>[[Етика\|'''Е́тика''']]— наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи (наприклад, лікарська етика, етика державного службовця тощо).<br>З латинської  мови термін «етика» ethica, від грец. ήυος перекладається як звичай. Етика –одна з  найдавніших галузей людського знання. Вона є наука про мораль. Слова “етика”, “мораль”, “моральність” часто вживаються як синоніми. Проте в історії філософії та етики склалася традиція відрізнення цих понять. Терміни “мораль”, “моральність” означають певну сферу суспільного та особистого життя, а під “етикою” розуміють дослідження, вивчення моралі та її обґрунтовування.   Таким чином,  предметом вивчення етики є мораль чи моральність. <br>'''Історія виникнення''' [[Етика\|етики]]<br>Етика зародилася в епоху становлення класового суспільства і розподілу праці,  практично одночасно в Стародавній Греції, Індії, Китаї. Перші роздуми на етичні теми, що дійшли до нас, виникли в країнах Стародавнього Сходу у III - II тисячолітті до н.е. Перші етичні школи з’явилися в країнах Стародавнього Сходу ще  в I тисячоліття до н.е. В історії виникнення етики як науки можна виділяють такі етапи: етичні учення Стародавнього Сходу, антична етика, середньовічна етика, етика Нового часу, сучасні етичні теорії. <br>[[Image:Sokrat.jpg\|center\|Sokrat.jpg]]

	(Сократ)		(Сократ)

User11 в 14:01, 8 февраля 2011

2011-02-08T14:01:48Z

Внесённые изменения

User11 в 13:58, 8 февраля 2011

2011-02-08T13:58:50Z

Внесённые изменения

User11 в 13:57, 8 февраля 2011

2011-02-08T13:57:12Z

Внесённые изменения

User11 в 13:54, 8 февраля 2011

2011-02-08T13:54:06Z

Внесённые изменения

User11 в 13:49, 8 февраля 2011

2011-02-08T13:49:28Z

Внесённые изменения

User11 в 13:48, 8 февраля 2011

2011-02-08T13:48:13Z

Внесённые изменения

User11: Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань''''''>>Етика'''
'''[[Imag...»

2011-02-08T13:46:48Z

Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань''''''>>Етика''' '''[[Imag...»

Новая страница

[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|'''Гіпермаркет Знань''']]'''>>[[Етика|Етика]]'''

 

'''[[Image:Search_Computer.jpg]]<metakeywords>Етика, уроки з етики, урок, клас, школа</metakeywords>Визначення терміну''' '''Е́тика'''— наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи (наприклад, лікарська етика, етика державного службовця тощо). З латинської  мови термін «етика» ethica, від грец. ήυος перекладається як звичай. Етика –одна з  найдавніших галузей людського знання. Вона є наука про мораль. Слова “етика”, “мораль”, “моральність” часто вживаються як синоніми. Проте в історії філософії та етики склалася традиція відрізнення цих понять. Терміни “мораль”, “моральність” означають певну сферу суспільного та особистого життя, а під “етикою” розуміють дослідження, вивчення моралі та її обґрунтовування.   Таким чином,  предметом вивчення етики є мораль чи моральність. '''Історія виникнення''' етики Етика зародилася в епоху становлення класового суспільства і розподілу праці,  практично одночасно в Стародавній Греції, Індії, Китаї. Перші роздуми на етичні теми, що дійшли до нас, виникли в країнах Стародавнього Сходу у III - II тисячолітті до н.е. Перші етичні школи з’явилися в країнах Стародавнього Сходу ще  в I тисячоліття до н.е. В історії виникнення етики як науки можна виділяють такі етапи: етичні учення Стародавнього Сходу, антична етика, середньовічна етика, етика Нового часу, сучасні етичні теорії. Антична етика функціонувала у період античної культури,  яка є класичним зразком гармонії людини і суспільства. Серед  видатних діячів того часу - Сократ, Платон, Арістотель, Демокрит, Протагор, Перикл, Лікург, Солон, Критій, Софокл, Есхіл.  Характерні ідеї того часу полягали у тому, що закони суспільного життя, закони культури встановлюються самими людьми з урахуванням їх інтересів. Без цієї  принципової новини в духовній культурі становлення етики було б неможливим. Новий спосіб життя вимагав  нової людини, яка була б здатна усвідомити і визначити свої позиції в суспільстві, котра має достатньо умінь, аби  аналізувати, мислити самостійно і має здібності вміло підносити свої знання, а також їх відстоювати. Це спричинило появу софістики – широкого просвітницького руху і філософсько-етичного учення, що обґрунтувало особисту незалежність людини в питаннях моралі і навколишньої дійсності. Її історія  ділиться на два періоди. Перший пов’язаний з діяльністю “старших софістів” (Протагор, Гиппій, Антифонт, Георгій), а другий  - з діяльністю “молодших софістів” (Алкидам, Лікофрон, Фразімах). Як зазначають спеціалісти, вся історія софістики характеризується завзятими суперечками, як між самими софістами, як між ними і їх супротивниками – Сократом, сократиками, а потім і Платоном. Найпроблематичнішими питаннями були суспільство, держава і моральність, з одного боку, природа і пізнання з іншого, про все це – на    фоні роздумів про людину. Етика середньовіччя функціонувала у період глибокої кризи античній цивілізації спаду її основних цінностей й виникнення і розповсюдження середньовічно-християнської етики, згідно з якою людина створена  як носій образу та подібності Бога. Але гріхопадіння, яке зробили перші людьми, зруйнувало богоподібність людини й наклали на неї пляму первородного гріху. Христос прийняв хресні муки та смерть, покутував людей й постраждав за весь рід людський. Так, християнство підкреслює очисну роль страждання, будь-якого обмеження людиною своїх бажань і пристрастей: ”приймаючи свій хрест", людина  може переборювати зло в собі самому і в навколишньому світі. Таким чином самим людина не лише виконує Божі заповіді, а сама перетворюється і скоює сходження до Бога, стає до нього ближче. Це і є призначення християнина, його виправдання жертовної смерті Христа. З цим поглядом на людину зв’язано характерне тільки для християнства поняття “таїнства” – особливої  культової дії, покликаної реально ввести божественне в життя людини. Це, перш за все – хрещення, причащання , сповідь (покаяння). Центральним в світогляді середньовічно-християнської етики став ідеал мученика. Визначну роль відіграло вчення Блаженного Августина (354-430). До основних його трактатів слід віднести: “Сповідь”, “Про трійцю”,  “Про град Божий”. Інша важлива персона цього часу -  Блаженний Августин , який написав такі трактати “Сповідь”, “Про трійцю”,  “Про град Божий”. В трактаті  “Про град Божий” розкриваються всі  філософсько-етичні погляди Августина, де Бог є  центром філософського мислення. Августин заклав основи середньовічної етики.  Він уявляв Бога як нескінченність, а світ – як продукт надприродної сили і творіння милості. Інтроспективна позиція переходить в персоналізм, Бог – це, перш за все, персона, сутністю якої є воля, цим самим філософія Августина відвертається від універсалізму стародавніх. Вона заснована на довір’ї до сил волі, віри, любові та милості. Хома Аквінський  - одним з найвидатніших представників зрілої схоластики, Аквінський намагався обґрунтувати основні принципи християнської теології, спираючись на навчання Аристотеля. Як і Арістотель, Хома розглядав розум як вищу серед людських здібностей, бачачи і в самій волі, перш за все її розумне визначення, яким він вважав здатність розрізняти добро і зло, філософ бачив у волі практичний розум, тобто розум, направлений на дію, а не на пізнання, що керує нашими вчинками, нашою життєвою поведінкою, а не теоретичною установкою і спогляданням. Вчення Хоми мало великий вплив в середні століття, римська церква офіційно визнала його. Таким чином, в Середньовіччі, не дивлячись на ідеологічне панування одного світогляду, дослідження були достатньо багатобічними, насиченими, інтенсивними. Більш того основні компоненти сучасної моральної культури саме в той час. Етика Нового Часу функціонувала в період глибоких змін в духовній, політичній, економічній сферах життя суспільства. Все важливішим стає розум,  а також те, що раніше вважалося привілеєм Бога – відповідальність за моральний світогляд, визначення мети та значення людської життєдіяльності. Головні риси етики Нового часу - емпіризм, раціоналізм, зведення етики до галузі природознавства, яка повинна мати справу з природним буттям людини, його потребами, прагненнями та інтересами. Серед важливих досліджень того часу роботи Канта:“Основи метафізики моральності” (1785), “Критика практичного розуму” (1788), “Метафізика норм” (1797), “Про споконвічно зле в людській природі” (1792), “Про приказку “може бути це вірно в теорії, але не годиться для практики” (1793), “Релігія в межах тільки розуму” (1793). Кант вважав розуміння сутності моральності, яка регулює поведінку людини, однією з найважливіших задач філософії. Кантівська етична - вищий зразок етичного абсолютизму. Категоричний імператив - це звернене до кожної людини моральне веління, не залежне ні від яких конкретних умов місця, часу і обставин так само, як фундаментальні закони фізики, що управляють рухом тіл, не залежать від подібних умов. До кінця XVIII століття завершився підготовчий етап в розвитку етичної думки. Найглибші філософи того часу Гоббс, Дідро, Гельвецій, Гольбах, Гегель, Кант усвідомили, що мораль не зводиться ні до релігії, ні до психології, ні до яких-небудь інших явищ культури, а має свої принципи, поняття, що грає важливу роль в житті особи і суспільства. '''Етика сьогодні ''' Зодного боку сучасність призводить до релятивізації етики (нігілізм), а з іншого боку — до розширення поля «етичного»: поняття добра поширюється на взаємовідносини з природою та наукові експерименти (біоетика). Внаслідок розквіту фемінізму етика отримала гендерне тлумачення,тобто замість абстрактної гуманності або людяності (критика яких досягла апогею в постмодерністській концепції «смерті людини») чесноти групуються по опозиції мужності та жіночості. Альберт Швейцер висунув принцип благоговіння перед життям, що базується на етиці ненасильства Льва Толстого і Махатма Ганді. Розроблена міжрелігійна етика Баха. Набула популярності буддистсько-матеріалістична концепція Ціолковського з формулою рівноваги добра і зла у всесвіті, що має своїм корінням Зороастрійські погляди. '''Етичні цінності '''поділяють на: -головні людські цінності (більшою чи меншою мірою входять у всі етичні цінності) : цінність життя, сили, свідомості, діяльності, свободи волі, передбачення, страждання,цілеспрямованості; -чесноти - справедливість, сміливість, доброта і співчуття, довіра і віра, самовладання, любов до ближнього, вірність і відданість, правдивість і щирість, скромність і смиренність, мудрість, цінність поводження з іншими); -більш приватні етичні цінності - здатність дарувати іншим своє духовне надбання, любов, спрямована на ідеальну цінність чужої особистості, цінність особистості.

Етика уроки - История изменений

User11 в 11:15, 13 апреля 2012

User11 в 14:24, 18 февраля 2011

User11 в 14:01, 8 февраля 2011

User11 в 13:58, 8 февраля 2011

User11 в 13:57, 8 февраля 2011

User11 в 13:54, 8 февраля 2011

User11 в 13:49, 8 февраля 2011

User11 в 13:48, 8 февраля 2011

User11: Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань''''''>>Етика''' '''[[Imag...»

User11: Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань''''''>>Етика'''
'''[[Imag...»