Загальне поняття про прислівник - История изменений

Ирина в 11:44, 17 августа 2009

2009-08-17T11:44:15Z

← Предыдущая		Версия 11:44, 17 августа 2009
Строка 1:		Строка 1:
-	'''Загальне поняття про прислівник'''	+	'''<metakeywords>Українська мова, клас, урок, на тему, українська мова, 7 клас, Загальне поняття про прислівник</metakeywords>Загальне поняття про прислівник'''

		+	<br> <u>Прислівник</u> – це самостійна частина мови, слова якої характеризують дію, стан або якісно-відносні ознаки предметів ''( як?, яким способом?, де?, куди?, коли?, чому?, навіщо?)''. Прислівник – незмінювана частина мови; це означає, що прислівники <u>не мають морфологічних значень роду, числа, відмінка, часу, особи і под</u>. Прислівник — це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).<br><br>На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.<br><br>Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день — вдень, мій — по-моєму, осінь — восени).<br><br>Прислівники мають властиві тільки їм <u>словотоворчі суфікси -о, -е</u> (тепло, добре, важче), <u>-и, -ому, -єму</u> (по-братськи, по-моєму).<br><br>Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення — <u>обставини</u> ''(Так жадібно раптом захотілося йому жити, що він навіть від однієї цієї думки задихнувся)''. Інколи прислівник виступає у ролі присудка ''(Сонце низенько, то й вечір близенько).''<br><br>У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з іменником. <br><br>Прислівник, який пов’язується з дієсловом, виступає як обставина способу дії, місця, часу, міри, мети чи ступеня ''(Небо помітно (наскільки?) посвітлішало; Навкруги (де?) бриніла весна).<br><br>''Прислівник, що пов’язується з прикметником або іншим прислівником, служить для вираження ознаки якості — міри або ступеня її вияву і виступає в реченні обставиною міри ''(Ось зовсім (наскільки?) з-за гори з’явився корабель).<br><br>''<br>Наприклад:<br><br>''Опівночі айстри в саду зацвіли (О. Олесь). – коли? – обставина часу; <br><br>Мати говорить майже пошепки. – як? – обставини способу дії; <br><br>Ми повернули ліворуч. – куди? – обставини місця; <br><br>Він сказав це зопалу. – чому? – обставина причини; <br><br>Це дуже порядна людина. – якою мірою? – обставина міри.'' <br><br>Як показують приклади, прислівники виражають різноманітні характеристики дій або ознак предмета і в реченні пов’язуються найчастіше з присудками, рідше – з означеннями. <br><br>Прислівники можуть уживатися також у ролі присудків – іменних або дієслівних: <br><br>''Йому стало соромно. У хаті було темно. Вам слід відпочити.''<br><br>Резюме для самоперевірки

-	<u>Прислівник </u>– це самостійна частина мови, слова якої характеризують дію, стан або якісно-відносні ознаки предметів ''( як?, яким способом?, де?, куди?, коли?, чому?, навіщо?)''. Прислівник – незмінювана частина мови; це означає, що прислівники <u>не мають морфологічних значень роду, числа, відмінка, часу, особи і под. </u>Прислівник — це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).<br><br>На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.<br><br>Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день — вдень, мій — по-моєму, осінь — восени).<br><br>Прислівники мають властиві тільки їм <u>словотоворчі суфікси -о, -е</u> (тепло, добре, важче), <u>-и, -ому, -єму</u> (по-братськи, по-моєму).<br><br>Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення — <u>обставини</u> ''(Так жадібно раптом захотілося йому жити, що він навіть від однієї цієї думки задихнувся)''. Інколи прислівник виступає у ролі присудка ''(Сонце низенько, то й вечір близенько).''<br><br>У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з іменником. <br><br>Прислівник, який пов’язується з дієсловом, виступає як обставина способу дії, місця, часу, міри, мети чи ступеня ''(Небо помітно (наскільки?) посвітлішало; Навкруги (де?) бриніла весна).<br><br>''Прислівник, що пов’язується з прикметником або іншим прислівником, служить для вираження ознаки якості — міри або ступеня її вияву і виступає в реченні обставиною міри (Ось зовсім (наскільки?) з-за гори з’явився корабель).<br><br><br>Наприклад:<br><br>''Опівночі айстри в саду зацвіли (О. Олесь). – коли? – обставина часу; <br><br>Мати говорить майже пошепки. – як? – обставини способу дії; <br><br>Ми повернули ліворуч. – куди? – обставини місця; <br><br>Він сказав це зопалу. – чому? – обставина причини; <br><br>Це дуже порядна людина. – якою мірою? – обставина міри.'' <br><br>Як показують приклади, прислівники виражають різноманітні характеристики дій або ознак предмета і в реченні пов’язуються найчастіше з присудками, рідше – з означеннями. <br><br>Прислівники можуть уживатися також у ролі присудків – іменних або дієслівних: <br><br>''Йому стало соромно. У хаті було темно. Вам слід відпочити.''<br><br>Резюме для самоперевірки	+	*прислівник – це самостійна частина незмінювана мови, слова якої характеризують дію, стан або якісно-відносні ознаки предметів (як? яким способом? де? куди? коли? чому? навіщо? );
-		+	*прислівник не має морфологічних ознак, оскільки є незмінюваною частиною мови;
-	*прислівник – це самостійна частина незмінювана мови, слова якої характеризують дію, стан або якісно-відносні ознаки предметів (як? яким способом? де? куди? коли? чому? навіщо? );	+	*найвиразнішою частиномовною ознакою прислівника є його синтаксична функція – обставини;
-	*прислівник не має морфологічних ознак, оскільки є незмінюваною частиною мови;	+	*деякі прислівники можуть уживатися й у функції присудків (іменних або дієслівних) у безособових реченнях типу: Йому тепло; Надворі зимно;
-	*найвиразнішою частиномовною ознакою прислівника є його синтаксична функція – обставини;	+
-	*деякі прислівники можуть уживатися й у функції присудків (іменних або дієслівних) у безособових реченнях типу: Йому тепло; Надворі зимно;	+
	*деякі прислівники (кількісно обмежена група) вживаються у ролі вставних слів – вони не виконують ніяких синтаксичних ролей, оскільки не пов’язуються з окремими членами речення, а стосуються речення в цілому.		*деякі прислівники (кількісно обмежена група) вживаються у ролі вставних слів – вони не виконують ніяких синтаксичних ролей, оскільки не пов’язуються з окремими членами речення, а стосуються речення в цілому.

	<br><br>		<br><br>

Ирина: Создана новая страница размером '''Загальне поняття про прислівник''' Прислівник – це самостійна час...

2009-08-17T11:41:41Z

Создана новая страница размером '''Загальне поняття про прислівник''' Прислівник – це самостійна час...

Новая страница

'''Загальне поняття про прислівник'''

Прислівник – це самостійна частина мови, слова якої характеризують дію, стан або якісно-відносні ознаки предметів ''( як?, яким способом?, де?, куди?, коли?, чому?, навіщо?)''. Прислівник – незмінювана частина мови; це означає, що прислівники не мають морфологічних значень роду, числа, відмінка, часу, особи і под. Прислівник — це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч). На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду. Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день — вдень, мій — по-моєму, осінь — восени). Прислівники мають властиві тільки їм словотоворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче), -и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму). Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення — обставини ''(Так жадібно раптом захотілося йому жити, що він навіть від однієї цієї думки задихнувся)''. Інколи прислівник виступає у ролі присудка ''(Сонце низенько, то й вечір близенько).'' У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з іменником.  Прислівник, який пов’язується з дієсловом, виступає як обставина способу дії, місця, часу, міри, мети чи ступеня ''(Небо помітно (наскільки?) посвітлішало; Навкруги (де?) бриніла весна). ''Прислівник, що пов’язується з прикметником або іншим прислівником, служить для вираження ознаки якості — міри або ступеня її вияву і виступає в реченні обставиною міри (Ось зовсім (наскільки?) з-за гори з’явився корабель). Наприклад: ''Опівночі айстри в саду зацвіли (О. Олесь). – коли? – обставина часу;  Мати говорить майже пошепки. – як? – обставини способу дії;  Ми повернули ліворуч. – куди? – обставини місця;  Він сказав це зопалу. – чому? – обставина причини;  Це дуже порядна людина. – якою мірою? – обставина міри.''  Як показують приклади, прислівники виражають різноманітні характеристики дій або ознак предмета і в реченні пов’язуються найчастіше з присудками, рідше – з означеннями.  Прислівники можуть уживатися також у ролі присудків – іменних або дієслівних:  ''Йому стало соромно. У хаті було темно. Вам слід відпочити.'' Резюме для самоперевірки 

*прислівник – це самостійна частина незмінювана мови, слова якої характеризують дію, стан або якісно-відносні ознаки предметів (як? яким способом? де? куди? коли? чому? навіщо? ); 
*прислівник не має морфологічних ознак, оскільки є незмінюваною частиною мови; 
*найвиразнішою частиномовною ознакою прислівника є його синтаксична функція – обставини; 
*деякі прислівники можуть уживатися й у функції присудків (іменних або дієслівних) у безособових реченнях типу: Йому тепло; Надворі зимно; 
*деякі прислівники (кількісно обмежена група) вживаються у ролі вставних слів – вони не виконують ніяких синтаксичних ролей, оскільки не пов’язуються з окремими членами речення, а стосуються речення в цілому.