Зображення природи різними поетами.Повні уроки - История изменений

User13 в 08:47, 15 августа 2012

2012-08-15T08:47:00Z

← Предыдущая		Версия 08:47, 15 августа 2012
Строка 5:		Строка 5:
	[[Image:T41p.jpeg]]<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.		[[Image:T41p.jpeg]]<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.

-	<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу».	+	<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача [[Російська_мова\|'''російських''']] народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу».

	{{#ev:youtube\|L0l9NNtRuRw}}		{{#ev:youtube\|L0l9NNtRuRw}}
Строка 11:		Строка 11:
	У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови» <br>		У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови» <br>

-	[[Image:T41p1.jpeg]]<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах  роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах   «Зимовий ранок»,	+	[[Image:T41p1.jpeg]]<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені [[Олександр_Пушкін_(1799-1837)._Повні_уроки\|'''Олександром Сергійовичем Пушкіним''']]. У розділах  роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах   «Зимовий ранок»,

	[[Image:T41p3.jpeg]]		[[Image:T41p3.jpeg]]
Строка 27:		Строка 27:
	Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:		Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:

-	*'''Прочитайте виразно:'''	+	*'''[[Хто_більше_читає,_той_більше_знає.\|'''Прочитайте''']] виразно:'''

	Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.<br>Журча ещё бежит за мельницу ручей,<br>Но пруд уже застыл...<br>Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .		Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.<br>Журча ещё бежит за мельницу ручей,<br>Но пруд уже застыл...<br>Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .
Строка 39:		Строка 39:
	{{#ev:youtube\|7xzlwW1K_hg&feature}}		{{#ev:youtube\|7xzlwW1K_hg&feature}}

-	За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.  Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо  втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.     Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. {{#ev:youtube\|q7v5ENnCxrc}} В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br> Ревет гроза, дымятся тучи<br>     Над темной бездною морской, <br>    И хлещут пеною кипучей, <br>    Толляся, волны меж собой.	+	За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.  Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо  втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають [[Українські_Карпати._Географічне_положення,_межі_і_розміри.\|'''гори''']]. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.     Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. {{#ev:youtube\|q7v5ENnCxrc}} В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br> Ревет гроза, дымятся тучи<br>     Над темной бездною морской, <br>    И хлещут пеною кипучей, <br>    Толляся, волны меж собой.

	*'''Запитання на закріплення нової теми'''		*'''Запитання на закріплення нової теми'''

User11 в 15:28, 16 марта 2011

2011-03-16T15:28:08Z

← Предыдущая		Версия 15:28, 16 марта 2011
Строка 49:		Строка 49:
	Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. <br>Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький<br>Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- <br>М.: Современник, 2009.- 639с.		Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. <br>Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький<br>Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- <br>М.: Современник, 2009.- 639с.

-	Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: <br>Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.<br> Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:<br>Просвещение, 2009.- 639с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> <br> ~~Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку~~, [http://xvatit.com/~~index.php?do=feedback напишите нам~~]~~. <br> Если вы хотите увидеть другие корректировки~~ и ~~пожелания к урокам~~, ~~смотрите здесь -~~ [http://xvatit.com/~~forum~~/ ~~Образовательный форум~~].<br>	+	Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: <br>Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.<br> Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:<br>Просвещение, 2009.- 639с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> <br> ----
		+
		+	'''<u>Над уроком працювали</u>'''
		+
		+	Масленко Н. М.
		+
		+	Колісніченко В. Д.
		+
		+	Пилипенко В.В.
		+	----
		+
		+
		+
		+	Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
		+
		+
		+
		+

	[[Category:Зарубіжна_література_5_клас]]		[[Category:Зарубіжна_література_5_клас]]

User23 в 13:44, 20 декабря 2010

2010-12-20T13:44:03Z

← Предыдущая		Версия 13:44, 20 декабря 2010
Строка 1:		Строка 1:
	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література\|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки\|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''		'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література\|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки\|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''

-	'''Тема:''' Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)<br>'''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу.  Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає  природі зберегти і примножити свої сили.	+	'''Тема:''' Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)<br>'''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу.  Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає  природі зберегти і примножити свої сили.

-	[[Image:T41p.jpeg]]<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу». У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови»	+	[[Image:T41p.jpeg]]<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.

-	~~[[Image:T41p1.jpeg]]~~<br>~~Інакше кажучи~~, ~~людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому~~ не ~~стільки змальовував природу~~, ~~скільки розмовляв з нею~~.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах  роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах   «Зимовий ранок»,	+	<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу».

-	~~[[Image~~:~~T41p3.jpeg]]~~	+	{{#ev:youtube\|L0l9NNtRuRw}}

-	«Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, ~~что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи~~, ~~находить поэзию не в воображаемом идеале предмета~~, а в самом предмете, как он есть. Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина».	+	У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови» <br>

-	[[Image:~~T41p2~~.jpeg]]<br>~~Після Пушкіна~~, ~~який сказав «уж небо осенью дышало~~, ~~уж реже солнышко блистало»~~ і ~~ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить~~ як ~~незаперечному авторитету~~, ~~ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати?~~	+	[[Image:T41p1.jpeg]]<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах  роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах   «Зимовий ранок»,

-	[[Image:T41p4.jpeg]]	+	[[Image:T41p3.jpeg]]
		+
		+	«Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть.
		+
		+	{{#ev:youtube\|DQUO3p-IcfU}}
		+
		+	Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина». <br>
		+
		+	[[Image:T41p2.jpeg]]<br>Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати?
		+
		+	[[Image:T41p4.jpeg]]

	Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:		Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:
Строка 23:		Строка 33:
	*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''		*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''

-	Спят вершины высокие гор и бездн провалы,<br>Спят утесы и ущелья,<br>Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,<br>Густые рои пчел, звери гор высоких<br>И чудища в багровой глубине морской.<br>Сладко спит и племя<br>Быстролетащих птиц.	+	Спят вершины высокие гор и бездн провалы,<br>Спят утесы и ущелья,<br>Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,<br>Густые рои пчел, звери гор высоких<br>И чудища в багровой глубине морской.<br>Сладко спит и племя<br>Быстролетащих птиц.
		+
		+	[[Image:T41p5.jpeg]]<br>Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним".
		+
		+	{{#ev:youtube\|7xzlwW1K_hg&feature}}

-	[[Image:T41p5.jpeg]]<br>Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним". За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.  Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо  втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.     Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br> Ревет гроза, дымятся тучи<br>     Над темной бездною морской, <br>    И хлещут пеною кипучей, <br>    Толляся, волны меж собой.	+	За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.  Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо  втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.     Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. {{#ev:youtube\|q7v5ENnCxrc}} В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br> Ревет гроза, дымятся тучи<br>     Над темной бездною морской, <br>    И хлещут пеною кипучей, <br>    Толляся, волны меж собой.

	*'''Запитання на закріплення нової теми'''		*'''Запитання на закріплення нової теми'''

User23 в 13:36, 20 декабря 2010

2010-12-20T13:36:49Z

← Предыдущая		Версия 13:36, 20 декабря 2010
Строка 1:		Строка 1:
	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література\|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки\|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''		'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література\|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки\|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''

-	Тема: Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)<br>'''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу.  Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає  природі зберегти і примножити свої сили.<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу». У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови»<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах  роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах   «Зимовий ранок», «Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть. Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина».<br>Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати? Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:	+	'''Тема:''' Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)<br>'''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу.  Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає  природі зберегти і примножити свої сили.
		+
		+	[[Image:T41p.jpeg]]<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу». У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови»
		+
		+	[[Image:T41p1.jpeg]]<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах  роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах   «Зимовий ранок»,
		+
		+	[[Image:T41p3.jpeg]]
		+
		+	«Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть. Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина».
		+
		+	[[Image:T41p2.jpeg]]<br>Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати?
		+
		+	[[Image:T41p4.jpeg]]
		+
		+	Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:

	*'''Прочитайте виразно:'''		*'''Прочитайте виразно:'''

-	Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.<br>Журча ещё бежит за мельницу ручей,<br>Но пруд уже застыл...<br>Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .	+	Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.<br>Журча ещё бежит за мельницу ручей,<br>Но пруд уже застыл...<br>Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .

	*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''		*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''

-	Спят вершины высокие гор и бездн провалы,<br>Спят утесы и ущелья,<br>Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,<br>Густые рои пчел, звери гор высоких<br>И чудища в багровой глубине морской.<br>Сладко спит и племя<br>Быстролетащих птиц.<br>Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним". За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.  Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо  втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.     Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br> Ревет гроза, дымятся тучи<br>     Над темной бездною морской, <br>    И хлещут пеною кипучей, <br>    Толляся, волны меж собой.	+	Спят вершины высокие гор и бездн провалы,<br>Спят утесы и ущелья,<br>Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,<br>Густые рои пчел, звери гор высоких<br>И чудища в багровой глубине морской.<br>Сладко спит и племя<br>Быстролетащих птиц.
		+
		+	[[Image:T41p5.jpeg]]<br>Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним". За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.  Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо  втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.     Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br> Ревет гроза, дымятся тучи<br>     Над темной бездною морской, <br>    И хлещут пеною кипучей, <br>    Толляся, волны меж собой.

	*'''Запитання на закріплення нової теми'''		*'''Запитання на закріплення нової теми'''

-	На вашу думку, що є спільного в описанні природи письменниками.<br>Пригадайте вірш про природу.	+	На вашу думку, що є спільного в описанні природи письменниками.<br>Пригадайте вірш про природу.

	*'''Домашнє завдання:'''		*'''Домашнє завдання:'''

-	Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. <br>Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький<br>Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- <br>М.: Современник, 2009.- 639с.	+	Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. <br>Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький<br>Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- <br>М.: Современник, 2009.- 639с.

	Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: <br>Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.<br> Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:<br>Просвещение, 2009.- 639с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> <br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br>		Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: <br>Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.<br> Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:<br>Просвещение, 2009.- 639с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> <br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br>

	[[Category:Зарубіжна_література_5_клас]]		[[Category:Зарубіжна_література_5_клас]]

User23: Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань>>[[Зарубіжна література|Заруб...»

2010-12-20T13:31:25Z

Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань>>[[Зарубіжна література|Заруб...»

Новая страница

'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''

Тема: Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...») '''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи  - розвиток аналітичного мислення учнів;  - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини. '''Тип уроку:''' навчально - виховний '''Хід уроку:''' Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу.  Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає  природі зберегти і примножити свої сили. Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє. Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу». У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови» Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею. Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах  роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах   «Зимовий ранок», «Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть. Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина». Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати? Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:

*'''Прочитайте виразно:'''

Дохнул осенний хлад — дорога промерзает. Журча ещё бежит за мельницу ручей, Но пруд уже застыл... Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .

*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''

Спят вершины высокие гор и бездн провалы, Спят утесы и ущелья, Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит, Густые рои пчел, звери гор высоких И чудища в багровой глубине морской. Сладко спит и племя Быстролетащих птиц. Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним". За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті. Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.  Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров. И жизнь, и бодрость, и покой Дыханьем вольным пью. Природа, сладко быть с тобой, Упасть на грудь твою! Колышась плавно, в лад веслу, Несет ладью вода. Ушла в заоблачную мглу Зубчатых скал гряда. Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо  втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.     Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:  Ревет гроза, дымятся тучи      Над темной бездною морской,     И хлещут пеною кипучей,     Толляся, волны меж собой.

*'''Запитання на закріплення нової теми'''

На вашу думку, що є спільного в описанні природи письменниками. Пригадайте вірш про природу.

*'''Домашнє завдання:'''

Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників '''Список використаної літератури:''' Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.: Современник, 2009.- 639с.

Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.  Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.: Просвещение, 2009.- 639с. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В. Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. 

[[Category:Зарубіжна_література_5_клас]]