http://edufuture.biz/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D1%83._%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE 2026-04-06T18:06:14Z История изменений этой страницы в вики MediaWiki 1.16.0 http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D1%83._%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE&diff=26652&oldid=prev 2010-01-21T12:22:05Z

<p></p> <table style="background-color: white; color:black;"> <col class='diff-marker' /> <col class='diff-content' /> <col class='diff-marker' /> <col class='diff-content' /> <tr valign='top'> <td colspan='2' style="background-color: white; color:black;">← Предыдущая</td> <td colspan='2' style="background-color: white; color:black;">Версия 12:22, 21 января 2010</td> </tr><tr><td colspan="2" class="diff-lineno">Строка 8:</td> <td colspan="2" class="diff-lineno">Строка 8:</td></tr> <tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td></tr> <tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td></tr> <tr><td class='diff-marker'>-</td><td style="background: #ffa; color:black; font-size: smaller;"><div>[[категория: Іван Франко. Короткі відомості про письменника. Гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати]]</div></td><td class='diff-marker'>+</td><td style="background: #cfc; color:black; font-size: smaller;"><div>[[категория: Іван Франко. Короткі відомості про письменника.Гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати]]</div></td></tr> <!-- diff cache key edufuturebiz-wiki_:diff:version:1.11a:oldid:26651:newid:26652 --> </table>

Ирина http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D1%83._%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE&diff=26651&oldid=prev 2010-01-21T12:21:10Z

<p></p> <a href="http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D1%83._%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE&amp;diff=26651&amp;oldid=26649">Внесённые изменения</a>

Ирина http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D1%83._%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE&diff=26649&oldid=prev 2010-01-21T12:18:50Z

<p>Создана новая страница размером &#39;&#39;&#39;&lt;metakeywords&gt;Іван ФРАНКО, ЛИС МИКИТА&lt;/metakeywords&gt;Іван ФРАНКО&#39;&#39;&#39;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&#39;&#39;&#39;ЛИС МИКИТА&lt;br&gt;ПІС...</p> <p><b>Новая страница</b></p><div>'''&lt;metakeywords&gt;Іван ФРАНКО, ЛИС МИКИТА&lt;/metakeywords&gt;Іван ФРАНКО'''&lt;br&gt;&lt;br&gt;'''ЛИС МИКИТА&lt;br&gt;ПІСНЯ ПЕРША'''&lt;br&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> [[Image:mikita.jpeg]]<br /> <br /> &lt;br&gt;Надійшла весна прекрасна,&lt;br&gt;Многоцвітна, тепла, ясна,&lt;br&gt;Мов дівчина у вінку;&lt;br&gt;Ожили луги, діброви,&lt;br&gt;Повно гамору, розмови&lt;br&gt;І пісень в чагарнику.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Лев, що цар є над звірами,&lt;br&gt;Пише листи з печатками,&lt;br&gt;Розсилає на весь світ:&lt;br&gt;«Час настав великих зборів!&lt;br&gt;Най зійдесь до царських дворів&lt;br&gt;Швидко весь звірячий рід».&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ось ідуть вони юрбами,&lt;br&gt;Мов на відпуст з корогвами —&lt;br&gt;Все, що виє, гавка, квака;&lt;br&gt;Лиш один мов і не чує,&lt;br&gt;В своїм замку, знай, ночує —&lt;br&gt;Лис Микита, гайдамака.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ой, недаром він ховаєсь!&lt;br&gt;Знать, сумління обзиваєсь:&lt;br&gt;«Кривдив ти звірячий люд!»&lt;br&gt;Тим часом в своїй столиці&lt;br&gt;Цар засів поруч цариці,&lt;br&gt;Щоб творити звірам суд.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Перший вийшов Вовк Неситий.&lt;br&gt;«Царю,— каже,— від Микити&lt;br&gt;Вже мені хоч пропадать!&lt;br&gt;Діток моїх б'є, кусає,&lt;br&gt;А Вовчицю обмовляє&lt;br&gt;Так, що й сором повідать!&lt;br&gt;&lt;br&gt;А й мене — хіба ж то чесно? —&lt;br&gt;Як він хитро і облесно&lt;br&gt;Мало в гріб раз не ввігнав!&lt;br&gt;Се було ще того разу,&lt;br&gt;Як я з царського указу&lt;br&gt;Мировим суддею став.&lt;br&gt;&lt;br&gt;От до мене вбіг Микита:&lt;br&gt;«Вовче, справа знаменита!&lt;br&gt;Штири барани ось тут.&lt;br&gt;Їм лишилася по батьку&lt;br&gt;Гарна частка поля в спадку,&lt;br&gt;І на твій здаються суд.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Бачиш, почали свариться,&lt;br&gt;Ані руш їм поділиться —&lt;br&gt;Геометри в них нема.&lt;br&gt;Я веду їх в сюю нетру:&lt;br&gt;Будь їм ти за геометру,—&lt;br&gt;Праця буде недарма».&lt;br&gt;&lt;br&gt;Втішивсь я — нема що крити.&lt;br&gt;Бачте, баранів мирити&lt;br&gt;Дуже я люблю над все:&lt;br&gt;Як зроблю їм справу в поли,&lt;br&gt;То вам жаден з них ніколи&lt;br&gt;Вже рекурсу не внесе.&lt;br&gt;&lt;br&gt;От я швидко збираюся,&lt;br&gt;З баранами вітаюся —&lt;br&gt;Хлопці повні, як стручки!&lt;br&gt;«Ну-бо, хлопці, поспішімо,&lt;br&gt;На той спорний грунт ходімо!&lt;br&gt;Маєте пальки, дрючки?»&lt;br&gt;&lt;br&gt;«Все є,— кажуть,— все готове!»&lt;br&gt;Вийшли в поле Баранове,&lt;br&gt;Стали мірять — ні, не йде!&lt;br&gt;Тут замного, там замало,&lt;br&gt;Вшир не хочуть, вздовж не стало,&lt;br&gt;Бо тут ліпше, там худе.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Далі каже Лис Микита:&lt;br&gt;«Тут одна лиш стежка бита&lt;br&gt;Вас до правди заведе.&lt;br&gt;Вовче, стань на середині,&lt;br&gt;A з них кождий в сій хвилині&lt;br&gt;На ріг ниви най іде.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Станьте й стійте там спокійно,&lt;br&gt;Кождий уважай подвійно!&lt;br&gt;Як я крикну: раз, два, три! —&lt;br&gt;То з вас кождий без уговку&lt;br&gt;Якнайшвидше к пану Вовку&lt;br&gt;Що є сили просто дри!&lt;br&gt;&lt;br&gt;Хто найшвидше дочвалає,&lt;br&gt;Вовка з місця геть зіпхає,&lt;br&gt;Матиме найбільшу часть.&lt;br&gt;Зрозуміли?» — «Зрозуміли!» —&lt;br&gt;«Ну, ставайте ж, і до ціли&lt;br&gt;Най вам бог добігти дасть!»&lt;br&gt;&lt;br&gt;Всередині став я радий,&lt;br&gt;Не доміркувався зради,&lt;br&gt;А Микита на межи&lt;br&gt;Аж у собі радість тисне —&lt;br&gt;Як не гаркне, як не свисне:&lt;br&gt;«Раз-два-три! А враз біжи!»&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ледве крикнув Лис Микита —&lt;br&gt;Гей, як рушили з копита&lt;br&gt;Барани у той сам час!&lt;br&gt;А як збилися докупи,&lt;br&gt;То, вам наче штири ступи,&lt;br&gt;В мене гопнули нараз.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Штири барани відразу&lt;br&gt;Мої кості на логазу,&lt;br&gt;Бачилося, потовкли;&lt;br&gt;Я лиш зіпнув, закрутився&lt;br&gt;Та й на землю покотився,&lt;br&gt;Очі кров'ю заплили.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Та прокляті бараниська&lt;br&gt;Не вважають, що смерть близька,&lt;br&gt;Що зомлілий я лежу:&lt;br&gt;Сей рогами звідси пхає,&lt;br&gt;Той в противний бік штовхає,&lt;br&gt;Щоб посунути межу.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Довго ще так правувались,&lt;br&gt;Щохвилини розбігались&lt;br&gt;Та й рогами в мене бух!&lt;br&gt;А Микита, той собака,&lt;br&gt;Реготавсь, аж лазив рака,&lt;br&gt;Що так з мене перли дух.&lt;br&gt;&lt;br&gt;І були б за нюх табаки&lt;br&gt;Там на вічну ганьбу таки&lt;br&gt;Вовка вбили барани,&lt;br&gt;Та, дав бог, моя Вовчиця&lt;br&gt;Там надбігла подивиться,—&lt;br&gt;Аж тоді втекли вони».&lt;br&gt;&lt;br&gt;Хоч як жалібно сю повість,&lt;br&gt;Мов сумную дужу новість,&lt;br&gt;Вовк цареві голосив,&lt;br&gt;То цариця хихоталась,&lt;br&gt;Та й цар, щоб не знявся галас,&lt;br&gt;Ледве в собі сміх душив.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Гектор, Цуцик, неборака,&lt;br&gt;Став на лапки та й балака:&lt;br&gt;«Царю, страже наших прав!&lt;br&gt;Ковбаси я мав шматочок&lt;br&gt;Та й сховав її в куточок,—&lt;br&gt;Лис і тую в мене вкрав!»&lt;br&gt;&lt;br&gt;Кіт Мурлика скочив жваво:&lt;br&gt;«Бач, яке собаче право!&lt;br&gt;Ковбаса була моя!&lt;br&gt;Що Лис злодій, я не спорю,&lt;br&gt;Але ковбасу в ту пору&lt;br&gt;В ковалихи викрав я!»&lt;br&gt;&lt;br&gt;«Чиста правда, що й казати,—&lt;br&gt;Рись почав так промовляти,-—&lt;br&gt;Лис Микита злодій є.&lt;br&gt;Він сумління, честь і віру&lt;br&gt;За дриглі, горівки міру&lt;br&gt;Без вагання продає.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Таж то нехрист, таж то Юда!&lt;br&gt;Патріот — у нього злуда!&lt;br&gt;Хто ж добра б від нього ждав?&lt;br&gt;Знаю я його натуру!&lt;br&gt;Він царя б жидам на шкуру&lt;br&gt;За свинини фунт продав.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Заяць ось — душа спасенна,&lt;br&gt;Як жиє, ні в ніч, ні денно&lt;br&gt;Зла нікому не хотів.&lt;br&gt;Ну, пішов він до Микити,&lt;br&gt;Той, бач, мав його навчити&lt;br&gt;Тропарів і кондаків.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ой, гірка була наука!&lt;br&gt;Лис відразу взявсь до бука,—&lt;br&gt;А прийшли на п'ятий глас,&lt;br&gt;Він струснув Зайця, мов грушу;&lt;br&gt;Був би витряс з нього й душу,&lt;br&gt;Якби я його не спас».&lt;br&gt;&lt;br&gt;Аж ось виступив до трону,&lt;br&gt;Щоб взять Лиса в оборону,&lt;br&gt;Стрий його, Борсук Бабай.&lt;br&gt;«Добре то старі казали:&lt;br&gt;Жди від ворога похвали!&lt;br&gt;Що тут наплели, гай, гай!&lt;br&gt;&lt;br&gt;І не сором вам, Неситий,&lt;br&gt;Власну ганьбу розносити,&lt;br&gt;Відгрівати давню пліснь?&lt;br&gt;А ви краще б нагадали,&lt;br&gt;Як ви з Лисом вандрували,—&lt;br&gt;То правдива, свіжа піснь.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Вірним другом був Микита,&lt;br&gt;Але ваша злість несита&lt;br&gt;Злом платить найліпшу річ.&lt;br&gt;Раз ото степами йшли ви,&lt;br&gt;Голод мучив вас страшливий,&lt;br&gt;Хоч коліна власні їж!&lt;br&gt;&lt;br&gt;Аж тут чути: «Гатьта! Вісьта!»&lt;br&gt;Їде шляхом хлоп до міста&lt;br&gt;З рибою на торг, мабуть.&lt;br&gt;«Гей,— Лис каже,— мисль щаслива!&lt;br&gt;Брате, буде нам пожива,&lt;br&gt;Лиш гляди та мудрий будь!»&lt;br&gt;&lt;br&gt;Скочив Лис з одного маху,&lt;br&gt;Бач, і впав посеред шляху,&lt;br&gt;Мов здохлий, простяг лапки.&lt;br&gt;І лежить отак простертий —&lt;br&gt;Він же ж міг пожити смерти&lt;br&gt;Від мужицької руки!&lt;br&gt;&lt;br&gt;Хлоп над'їхав — що за диво!&lt;br&gt;З воза зліз, за камінь живо,&lt;br&gt;Щоб його добити там.&lt;br&gt;Далі бачить — він не диха!&lt;br&gt;«От мій зиск,— промовив стиха,-&lt;br&gt;На клапаню буде блам».&lt;br&gt;&lt;br&gt;Взяв Микиту за хвостину&lt;br&gt;Та й на віз між рибу кинув,&lt;br&gt;Сів і їде в божий час.&lt;br&gt;А Микита, той проноза,&lt;br&gt;Ну ж метати риби з воза,&lt;br&gt;В кадці лиш лишився квас.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Риб не стало, Лис мій в ноги!&lt;br&gt;Здибав Вовка край дороги,—&lt;br&gt;Той остатню Щуку мне.&lt;br&gt;«Ну-бо, брате Миколайку,&lt;br&gt;Ти лишив для мене пайку?&lt;br&gt;Погодуй тепер мене!»&lt;br&gt;&lt;br&gt;«О,— говорить Вовк Неситий,—&lt;br&gt;Осьде пай твій знаменитий!&lt;br&gt;На, смакуй, та не вдавись!»&lt;br&gt;І — зміркуй безодню злості! —&lt;br&gt;Дав йому лиш самі ості&lt;br&gt;З риб, що вкрав так сміло Лис!&lt;br&gt;&lt;br&gt;А для Зайця річ нелюба,&lt;br&gt;Що надрав учитель чуба?&lt;br&gt;Ніби нас не драли всіх?&lt;br&gt;Хто ж то бачив, щоб наука&lt;br&gt;Йшла до голови без бука?&lt;br&gt;Се розмазувать — лиш сміх.&lt;br&gt;&lt;br&gt;А той Цуцик, Гектор куций,&lt;br&gt;Сам спіймавсь на своїй штуці!&lt;br&gt;Кіт Мурлика нам сказав:&lt;br&gt;«Ковбасу ту знакомиту,&lt;br&gt;За що скаржить він Микиту,&lt;br&gt;Сам він у Мурлики вкрав.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Мій братанок — муж побожний.&lt;br&gt;Всякий проступок безбожний&lt;br&gt;Є для нього наче хрін.&lt;br&gt;Ось вже цілий рік минає,&lt;br&gt;Як твердий все піст тримає,&lt;br&gt;Не бере в рот м'яса він.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Я вже сам не раз журився,&lt;br&gt;Що так голодом зморився…» —&lt;br&gt;Тут урвав нараз Бабай,—&lt;br&gt;Бач, кумпанія чимала&lt;br&gt;Бог зна звідки причвалала&lt;br&gt;З криком, шумом в царський гай.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Старий Півень перед веде,&lt;br&gt;За ним по два у ряд іде,&lt;br&gt;Носять мари на плечах:&lt;br&gt;А на марах Курка лежить,&lt;br&gt;За марами весь рід біжить —&lt;br&gt;Плач і лемент, ох і ах!&lt;br&gt;&lt;br&gt;Півень перед троном царським&lt;br&gt;Крикнув тенором лицарським:&lt;br&gt;«Милосердя, царю мій!&lt;br&gt;Вся надія наша вбита!&lt;br&gt;А убійця — Лис Микита!&lt;br&gt;Най нас суд розсудить твій.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ми в монастирі святому&lt;br&gt;Проживали й зла нікому&lt;br&gt;Не чинили. Та не раз&lt;br&gt;Бачив я, що попід брами&lt;br&gt;Лис мишкує,— все за нами&lt;br&gt;Своїм хижим оком пас.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Я сі штуки добре знаю,&lt;br&gt;Своїм дітям повідаю:&lt;br&gt;«Стережіться, крий вас біг!&lt;br&gt;В ліс мені не вибігати,&lt;br&gt;Бо там ворог наш зубатий,&lt;br&gt;Він життя вас збавить всіх.»&lt;br&gt;&lt;br&gt;Аж тут раз стук-стук до брами:&lt;br&gt;В волосянці перед нами&lt;br&gt;Став Микита, як монах,&lt;br&gt;Повітав нас благодаттю&lt;br&gt;І з цісарською печаттю&lt;br&gt;Лист отвертий мав в руках.&lt;br&gt;&lt;br&gt;«Ось вам,— каже,— лист безпеки!&lt;br&gt;Каже цар, щоб відтеперки&lt;br&gt;Між звірами був спокій,&lt;br&gt;Щоб братався Вовк з Вівцями&lt;br&gt;І щоб я навіки з вами&lt;br&gt;Був як друг, як брат, як свій!&lt;br&gt;&lt;br&gt;Бач, пустинником я стався&lt;br&gt;І від м'яса відцурався,&lt;br&gt;Їм лиш зілля й дикий мід.&lt;br&gt;Мир вам, діти! Жийте з богом!»&lt;br&gt;І, вклонившись за порогом,&lt;br&gt;Він пішов собі у світ.&lt;br&gt;&lt;br&gt;«Ну,— тут дітям я говорю,—&lt;br&gt;Воля, діти! Можна з двору&lt;br&gt;Нам по стернях погулять!»&lt;br&gt;Радість, втіха, спів між нами!&lt;br&gt;Всі ми рушили до брами,—&lt;br&gt;Та не всім прийшлось вертать.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Лиш ми вийшли,— гульк, з укриття&lt;br&gt;Як не скочить Лис Микита&lt;br&gt;Та й хахап мою дочку!&lt;br&gt;Я як крикну: «Кукареко!»&lt;br&gt;Але він вже був далеко,&lt;br&gt;Вже сховався у ліску.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Я кричу, мов в дзвони дзвоню…&lt;br&gt;Вірні пси за ним в погоню&lt;br&gt;Кинулись — та, боже мій! —&lt;br&gt;Принесли лиш труп бездушний!..&lt;br&gt;Так той злодій непослушний&lt;br&gt;Зневажає наказ твій!»&lt;br&gt;&lt;br&gt;Цар сказав: «А що, Бабає?&lt;br&gt;Дуже острий піст тримає&lt;br&gt;Твій братанок! Бачиш сам,&lt;br&gt;Як то він спасає душу!&lt;br&gt;Ні, кінець зробити мушу&lt;br&gt;Всім подібним хапунам!»&lt;br&gt;&lt;br&gt;І Медведя зве, Бурмила:&lt;br&gt;«Як тобі в нас ласка мила,&lt;br&gt;Друже, меч свій прив'яжи,&lt;br&gt;Йдти до Лиса,— най, мосьпане,&lt;br&gt;Зараз тут на суд мій стане,—&lt;br&gt;Строго-строго накажи!&lt;br&gt;&lt;br&gt;А вважай на ту падлюку,&lt;br&gt;Щоб не вдрав яку він штуку,&lt;br&gt;Бо то, брате, хитрий звір!» —&lt;br&gt;«Що, мене б він смів дурити?»&lt;br&gt;Закричав Медвідь сердитий&lt;br&gt;Та й потяг в Микитин двір.</div>

Ирина