Ирина: Создана новая страница размером '''Лексика конфесійного стилю ''' Відмітною лексичною ознакою конфесійно...

2009-08-17T09:24:28Z

Создана новая страница размером '''Лексика конфесійного стилю ''' Відмітною лексичною ознакою конфесійно...

Новая страница

'''Лексика конфесійного стилю '''

Відмітною лексичною ознакою конфесійного стилю є значна кількість маркованих слів, пристосованих до використання саме в царині релігії. Ця лексика диференціюється за певними тематичними угрупованнями. 

 '''''  Храм, його зовнішній вигляд, внутрішні атрибути, церковне начиння '''''

*  Дискос (невеликий круглий таріль на підставці, на який під час Божественної літургії покладаються частини проскур; дискос знаменує і віфлеємську печеру, і Голгофу). 
*  Агнець (кубічна частина проскури, що покладається на дискос і використовується для таїнства Причастя; означає тіло Ісуса Христа). 
*  Копіє (ніж, подібний до списа, для виймання агнця й частинок з проскур). 
*  Вівтар, олтар (найголовніша частина храму, де відправляється служба Божа й приноситься безкровна Жертва; вівтар означає Царство Небесне). 
*  Покрівці (невеликі хустки для покриття чаші й дискоса (малі покрівці); покрівець, який покриває чашу й дискос разом, називається воздух, знаменуючи собою той повітряний простір, у якому з'явилася зірка, що привела волхвів до ясел Спасителя. Усі ж разом покрівці символізують різдвяні пелюшки й поховальний саван Христа). 
*  Жертовник (стіл, на якому готуються Дари для таїнства Причастя). 
*  Звіздиця (дві металеві дуги, з'єднані так, щоб їх можна було чи скласти, чи розсунути хрестоподібно. Вона ставиться на дискосі для того, щоб покрівець не торкався вийнятих з проскур частинок. Звіздиця означає і віфлеємську зірку, і хрест). 
*  Ікона, або образ (зображення Пресвятої Трійці, Божої Матері, Господа Ісуса Христа та ін., яке служить предметом релігійного поклоніння й ушанування). 
*  Іконостас (стіна з іконами, що відділяє вівтар від середньої частини православного храму). 
*  Дарохранительниця (ковчег (скриня), де зберігаються Дари для Причастя хворих; робиться у вигляді невеликої церкви). 
*  Дароносиця (невеликий ковчег (скриня), у якому священик носить Дари для Причастя хворих удома). Солея (підвищення перед іконостасом). 
*  Амвон (середина солеї напроти престолу перед т. зв. Царськими Вратами, які ведуть до вівтаря; з амвона виголошуються проповіді, єктенії, читається Євангеліє, відбувається Причастя мирян). 
*  Крилоси (місця по боках солеї, де стоять читці й хор). Аналой (високий, з пологим верхом стіл, який з усіх боків і зверху покриває дорога тканина. Використовують під час богослужіння в православних церквах як кафедру, коли диякон читає Євангеліє, або як підставку, коли на нього кладуть для поклоніння віруючих Євангеліє, хрест та ікони; навколо аналоя священик обводить наречених під час вінчання). 
*  Престол (особливо освячений чотирикутний стіл, який розміщується посередині вівтаря, прикрашений білою полотняною скатертиною, а поверх неї парчевою. На престолі таємниче й невидимо присутній Сам Господь — Цар і Владика Церкви. Торкатися престолу й цілувати його можуть лише священнослужителі). 
*  Притвор (західна частина храму, де в стародавні часи стояли ті, що каялися, і оголошені, або ті, що готувалися до Хрещення). 
*  Ризниця (приміщення, де зберігаються ризи, що використовуються при богослужінні, а також церковний посуд і книги, за якими проводяться служби). 
*  Лампада (наповнена оливою невелика посудина з гнотом, яку запалюють перед іконами). 
*  Лжиця (ложечка, що служить для Причастя віруючих). 
*  Облатка (тоненький коржик із прісного тіста для таїнства Причастя в католиків та протестантів). 
*  Орган (духовий клавішний музичний інструмент, що використовується в католицьких богослужіннях). 
*  Панікадило (великий підсвічник з багатьма свічками, розміщений на стелі посередині храму; запалюється в урочисті моменти служби Божої). 
*  Паперть (підвищення перед входом до храму). 
*  Потир (чаша, до якої вливається вино, розбавлене водою, для Причастя; під час літургії означає кров Христову). 
*  Хоругви (ікони на тканині чи металі, прикріплені до древок у вигляді знамен, їх носять під час хресних ходів як церковні знамена. У храмі стоять біля крилосів). Духовенство, служителі церкви 
*  Єпископ (вищий священний чин у Церкві, єпископи можуть проводити всі таїнства й усі церковні служби; 
*  єпископи називаються ще архієреями, тобто начальниками ієреїв (священиків). 
*  Владика (загальна назва вищих чинів духовенства (єпископа, архієпископа та ін.) у православних християн). 
*  Архієпископ (духовне звання, середнє між єпископом і митрополитом; його мають найстарші й найбільш заслужені єпископи). 
*  Митрополит (столичний єпископ; вище звання православних єпископів). 
*  Патріарх (духовний сан верховних ієрархів у ряді християнських церков; глава автокефальної церкви в православ'ї; у католицизмі титул патріарха мають представники окремих єпархій). 
*  Вікарій (у православній церкві — єпископ, який є помічником або заступником архієрея; у католицькій церкві — заступник єпископа або парафіяльного священика; у протестантизмі часто зустрічається як помічник священика). 
*  Священик (служитель культу православної церкви, за саном середній між дияконом і єпископом; може здійснювати всі таїнства й церковні служби, крім таїнства Священства й освячення мира; ієрей). 
*  Пресвітер (у православній'і католицькій церквах — священик; у кальвіністів Англії, Нідерландів та деяких інших країн і в більшості християнських сект — виборний керівник релігійної громади). 
*  Протоієрей (звання найбільш достойних і заслужених священиків). 
*  Протопресвітер (головний священик серед протоієреїв). 
*  Ієромонах (монах у сані священика). 
*  Ігумен (звання ієромонаха після призначення його настоятелем або помічником настоятеля монастиря, а іноді й незалежно від цього, як почесна відзнака). 
*  Архімандрит (вище духовне звання в монахів православної церкви; почесний титул настоятелів великих чоловічих монастирів; може бути почесним званням ректорів духовних семінарій, голів духовних місій). 
*  Диякон (нижчий священний чин; помічник священика у відправі служби; участь диякона в богослужінні не обов'язкова). 
*  Протодиякон (старший диякон). 
*  Ієродиякон (монах у сані диякона). 
*  Архідиякон (старший ієродиякон). 
*  Іподиякон (службова посада церковнослужителя; бере участь тільки в архієрейському служінні; облачає архієрея у священні ризи, тримає підсвічники й подає їх архієреєві для благословення ними віруючих). 
*  Паламар (допомагає священику під час богослужіння, скликає віруючих на службу, б'ючи у дзвони. Запалює свічки в храмі, подає кадило, допомагає псаломщикам). 
*  Парох (парафіяльний священик у християн греко-католиків). 
*  Пастор (служитель церкви в протестантів, які заперечують інститут священства). Пастир (керівник пастви, священик). 
*  Канонік (католицький соборний священик).. Кардинал (найвищий після папи духовний сан у католицькій церкві). 
*  Ксьондз (польська назва римо-католицького священика або священнослужителя особливого рангу (напр., ксьондз-кардинал) та ін. 

 '''''Священний одяг, атрибути влади '''''   Дияконові, священику, єпископові при їх висвяченні дається особливий священний одяг. Дияконові — стихар, орар, поручі; священик поверх стихаря й поручів накладає на себе єпитрахиль, пояс, фелонь (ризу), набедреник, одягає камилавку чи скуфію; в єпископа одяг, як у священика, тільки риза замінюється сакосом, а набедреник палицею. Крім того, єпископ надіває омофор і митру. 

*  Стихар (довгий, з широкими рукавами священний одяг; покладається й на іподияконів, його мають право носити псаломщики й миряни-прислужники; знаменує чистоту душі). 
*  Орар (довга, широка, з хрестами стьожка, диякон носить її на лівому плечі чи оперізується нею навхрест; знаменує благодать Божу). 
*  Поручі (вузькі нарукавники, які стягуються шнурками, символізують мотузки, що були на руках Спасителя під час Його страждань; нагадують, що священні дії служителі Господа чинять силою й благодаттю Божою). 
*  Підризник (стихар з тонкої білої тканини, з вузькими рукавами й шнурками на краях; символізує чистоту душі й нагадує хітон Ісуса). 
*  Єпитрахиль (орар, складений удвоє так, що, огинаючи шию, він спускається спереду двома кінцями, які для зручності з'єднані; знаменує подвійну благодать Божу). Пояс (одягається поверх єпитрахилі й підризника; означає готовність служити Господу, а також силу, що зміцнює священнослужителів; нагадує він і рушник, яким підперізувався Спаситель, коли мив ноги учням своїм на Тайній Вечері). 
*  Риза, або фелонь (верхній священний одяг, круглий і без рукавів, з великим вирізом спереду; схожий на багряницю, у яку був одягнений Спаситель у час страждань; стрічки на ризі — потоки крові, які текли по Його одягу). Набедреник (чотирикутний плат, підвішений за два кути на стрічці через плече на правому стегні; дається як нагорода священикам за щиру, тривалу службу; знаменує меч духовний). 
*  Палиця (чотирикутний плат, підвішений за один кут поверх сакоса на правому стегні; знаменує духовний меч). 
*  Омофор (широка стьожка з намальованими або вишитими хрестами; одягають поверх сакоса біля шиї й спускають один кінець наперед, а другий назад). 
*  Панагія (невеликий круглий образ Спасителя чи Божої Матері, оздоблений кольоровим камінням). 
*  Скуфія (гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту в православного духовенства, монахів). 
*  Камилавка (високий циліндричний розширений догори головний убір з оксамиту, який православні священики носять як відзнаку, нагороду). 
*  Митра (позолочений головний убір вищого духівництва в православній і католицькій церквах; оздоблений невеличкими іконами й кольоровим камінням; знаменує терновий вінець Спасителя, а також особливу славу й владу). 
*  Жезл. посох (знаки вищої пастирської влади). 
*  Орлені (невеликі круглі килимки, на яких під час богослужіння стоїть єпископ, із зображенням орла, що летить над містом; означають, що єпископ повинен підноситись над земним) та ін. 

'''''  Церковні служби та їх складові '''''

*  Вечірня (відправляється ввечері; нагадує час від створення світу до Благовіщення Пресвятої Діви Марії). Повечір'я (відправляється після вечірні), 
*  Утреня (відправляється до сходу сонця; нагадує Різдво Христове і Його Воскресіння). Єктенія (прохання до Бога). 
*  Літургія (найголовніше богослужіння в усіх християнських віросповіданнях, відправляється перед полуднем; на ньому згадується все земне життя Спасителя; обов'язковий елемент — здійснення таїнства Причастя (Євхаристії). У православ'ї складається з 3-х частин: проскомидії, літургії оголошених та літургії вірних; у католицизмі — з 2-х частин і має ряд відмінностей). 
*  Меса (літургія в католицькій церкві). 
*  Стихира (релігійна пісня з біблійним сюжетом; співаються стихири під час вечірні й утрені). 
*  Тропар (релігійна пісня, яка нагадує історію свята, що припадає на день богослужіння). 
*  Кондак (релігійна пісня зі змістом, подібним до змісту тропаря). 
*  Прокімен (короткий витяг із псалмів, що передає зміст Святого Письма, читається під час богослужіння або пояснює значення свята). 
*  Проскомидія (перша частина літургії, яка означає "принесення", що йде від звичаю давніх християн приносити хліб, вино у усе необхідне для проведення літургії). 
*  Всенічна, всеношна (вечірня служба напередодні великих свят і недільних днів; у ній поєднуються вечірня, утреня й перший час; називається ще всенічним чи цілонічним неспанням) і т.д. 

 

'''''Святі таїнства'''''    Хрещення; Миропомазання; Шлюб; Маслосвяття, або Оливопомазання, або Соборування (зцілення людини від хвороб душевних і тілесних; згідно з церковним уставом його мусить відправляти собор священиків); Покаяння, або Сповідь; Причастя, або Євхаристія; Священство, або Хіротонія, або Рукопокладєння (посвячення духовної особи в певний сан). 

*  Свята, пости Благовіщення Пресвятої Богородиці. 
*  Вознесіння, Великдень, або Пасха. 
*  Різдво Христове. 
*  Різдво Пресвятої Богородиці. 
*  Успіння Пресвятої 
*  Богородиці. 
*  Трійця, або 
*  П'ятдесятниця. 
*  Обрізання Господнє. Стрітення Господнє. 
*  Св.апостолів Петра і Павла. 
*  Св. Миколая Чудотворця. 
*  Великий піст. 
*  Різдвяний піст, або 
*  Пилипівка. 
*  Успенський піст, або Спасівка та ін. 

 

'''''Релігійні книги''''' 

*  Апокаліпсис, або Одкровення Святого Івана (Іоанна) Богослова, або Об'явлення Святого Івана (Іоанна) Богослова (одна з книг Нового Заповіту; включає пророцтва про кінець світу, про боротьбу між Христом і антихристом, про Страшний суд і т.п.). 
*  Євангеліє, Євангелія (перші чотири книги Нового Заповіту, написані євангелістами Матвієм, Марком, Лукою та Іваном (Іоанном); містить опис земного життя Ісуса Христа). 
*  Апостол (книга, що складається з Діянь (Дій) святих апостолів, соборних послань і послання апостола Павла (крім Апокаліпсиса). 
*  Катехізис (книга, що містить короткий виклад християнського віровчення, як правило, у формі запитань і відповідей). 
*  Часослов (книга, у якій визначено порядок усіх щоденних служб, крім літургії). 
*  Служебник (книга, у якій подається порядок вечірні, утрені й літургії). 
*  Типікон, або Устав (визначає, у які дні й години, при яких службах і за яким порядком слід читати чи співати молитви, що містяться в Служебнику, Часослові, Октоїху та інших богослужбових книгах) та ін. 

 

'''''Теологічні терміни, що стосуються статусу церкви, теологічної науки, релігійно-міфологічних осіб, загальних назв релігійно-культових понять '''''

*  Автокефалія (самоврядування, адміністративна незалежність помісних православних церков). 
*  Анафема (прокляття, відлучення від Церкви). 
*  Ангели (створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідомляють людям Його волю (згідно з віровченням іудаїзму, християнства та ісламу). 
*  Антихрист. Апологетика (розділ теології, мета якого захищати й виправдовувати віровчення за допомогою доказів, звернутих до розуму). 
*  Апостол (мандрівний проповідник). 
*  Архангел (старший ангел). 
*  Благодать (особлива божественна сила, послана людині). 
*  Благодійність (те саме, що й "милостиня"). 
*  Благочестя (релігійність, набожність). 
*  Богохульство (образа будь-якого об'єкта релігійного поклоніння). 
*  Догмати (основні положення віровчення). 
*  Дух; душа. 
*  Єпитимія (церковне покарання віруючих за порушення церковних канонів). Конфесія (те саме, що й віросповідання). 
*  Культ (релігійне служіння божеству, релігійна обрядовість). 
*  Пілігрим (подорожуючий богомолець у католицизмі). 
*  Целібат (обов'язкова безшлюбність католицьких священиків). 
*  Пасхалія (таблиця для визначення часу щорічного святкування Великодня й інших (тих, що змінюють залежно від Великодня свою дату) свят і под.). 

   Зважаючи на те, що релігійна література, якою користується церква в Україні, у своїй основі перекладна, природними є численні лексичні запозичення. З погляду походження словниковий склад конфесійного стилю неоднорідний. Значну групу становлять грецькі запозичення, як-от:    амвон (від гр. amboon — край гори);    деісус (від гр. dees's - моління; 1) ікона, на якій зображені Ісус Христос в архієрейському одязі, праворуч від нього Божа Мати, ліворуч Іван (Іоанн) Предтеча; 2) три окремі ікони із зображенням Ісуса Христа, Матері Бо-жої та Івана (Іоанна) Предтечі; 3) весь ряд, у якому розміщений деісус, а інколи й багатоярусний іконостас);    диптих (від гр. diptycbos — складений, удвоє; ікона у вигляді складених двох частин з рельєфним (чеканка, гравірування) або живописним (на дереві) зображенням);    іконостас (від гр. eikon — ікона і stasis — місце стояння).    Деякі лексеми зберегли й грецьке закінчення -05 (дискос, ірмос}, інші ж пережили повну або часткову морфологічну адаптацію (пристосування), наприклад, акафіст (від гр. akathistos — несидячий; одна з форм церковного гімну); апокриф (від гр. apokryphos — таємний, секретний; твори релігійного змісту, але не визнані церквою священними) і под.    Досить помітними є лексичні запозичення з латинської мови. Це здебільшого конфесіоналізми лексико-тематичного ряду "теологія", проте латинські назви зустрічаються й у інших групах. Наприклад;    вівтар, або олтар (від лат. altaria, що походить з altus —високий);    келія (від лат. kelia — кімнатка; окрема кімната в житловому приміщенні монастиря, відведена для члена монастирської спільноти);    культ (від лат. cultus - шанування);    Оранта (від лат. orans - той, що молиться; один з іконографічних образів Богоматері. Богородиця зображується на повний зріст з піднятими до рівня обличчя руками й повернутими від себе долонями);    паломництво (від лат.ра/та — пальма; подорож віруючих до святих місць з надією одержати Божу благодать);    розп'яття (від лат. crucifixio - укріплення на хресті) тощо.    У сфері культу функціонують і лексичні одиниці, котрі мають відповідники як у грецькій, так і в латинській мовах. До назв такого типу передусім відносимо слова:    амінь (від гр. і лат. amen - "Хай буде Істинно, правильно");    дух (від гр. pneuma, лат. spiritus - релігійне поняття, що означає надприродну істоту; виступає одним з основних об'єктів віри);    душа (від гр. psyche, лат. amina - духовна сутність людини) і т.п.    Відповідне місце займають терміни польсько-латинського походження. Наприклад:    кант (від польськ. kant, kantuk — побожна пісня, лат. cantus - пісня, спів); літанія (від польськ. і лат. litania — прохальна або жалібна відправа; прохальний молебен);    суплікація (від польськ. suplikacja — благальний молебен на "Святий Боже", лат. supplico - "благаю на колінах" - молебен з виставленням Святих Дарів (Східна Церква їх уживає лише для Причастя й не визнає окремого почитання) та ін.    Мають місце в конфесійному стилі й інші поодинокі запозичення: італійські, німецько-латинські чи французько-латинські, які свого часу були засвоєні з латинської мови й пережили в мові, що їх прийняла, свою еволюцію.    Важливо наголосити, що лексика релігійно-церковної сфери творилася й на слов'янському мовному Грунті. У сучасному конфесійному стилі особливо поширені такі старослов'янізми:    а) складні слова з першими компонентами благо-, бого-, добро-: благовоління, благодать, благословення, боголюбивий. Богородиця, богослов, добросердя, доброчесність, доброчинець та ін.;    б) слова з префіксами воз-, пре-, пред-, со-: возвістити, вознести, премилостивий,. премудрий, пренепорочна, пресвята, собор, согрішити, сотворити та под.;    в) слова із суфіксами -ство, -тва, -тель: божество, священство, молитва, вседержитель, покровитель, спаситель, хоронитель і т.п.;    г) слова з є, ю на початку відповідно до східносло-в'янських о, у. єдиний, юродивий,    г) слова з неповноголосими ра, па. яким в українській мові відповідають повноголосі оро, оло: глава, прах, храм тощо;    д) слово священик з літерою щ замість ч;    е) слово раб зі сполученням ра на початку слова відповідно до східнослов'янського ро;    є) слова зі сполученням жд (із давнього dj) нужденний, страждати, утверждати тощо.    На слов'янське походження слова може вказувати його релігійно-церковна семантика (т. зв. семантичні старослов'янізми): воскреснути. Господь, гріх, небеса,' пророк, святий, суєта та ін.    У контекст творів конфесійного стилю майстерно вплітаються численні зразки синонімів та антонімів. Розлого представлена синонімія. Прикметною рисою є те, що багато одиниць цього типу лексико-семантичних відношень у сфері релігії вживаються попарно: величати, славити; веселитися, радуватися; жорстокий, холодний; ласка, милосердя; непорочна, пречиста; подяка, славословлення тощо.    Використання близьких за значенням слів сприяє найточнішій і найвиразнішій передачі висловлюваної думки, а також дає змогу'уникати частого повторення тих самих елементів, нерідко надзвичайно посилюючи враження від сприйнятого. Наприклад: "Не плач, мати, не ридай, сліз своїх не проливай". "Як же мені не тужити - побив Ірод мої діти?" (Великий молитовник, 266).    Спорадично представлені в конфесійному стилі контекстуальні синонімічні утворення. Наприклад: "Прийшов час суду, прийшла морська хвиля, про яку сьогодні розповідається у Святому Євангелії, - буря, яка може все потопити..." (Ігумен Димитрій (Рудюк).    Мають місце синоніми з подвійним трактуванням. Наприклад: "... Ти Бог наш, а ми, люди Твої, всі творіння рук Твоїх..." (Великий молитовник, 19). З погляду богослов'я синоніми люди .Божі, творіння рук тлумачитимуться як звичайні загальномовні, людина ж невіруюча розглядатиме представлені лексеми як контекстуальні утворення. Синонімічні можливості богословської лексики заслуговують особливої уваги, її, як і синоніми, що використовуються в інших комунікативних сферах, можна об'єднати в певні групи: семантичні синоніми — Боже Слово, Друга Особа Божа, Слово Предвічне, 'Світло від Світла (божественна природа Христа); Ягня, Відкупитель, Спокутувач (жертовність Ісуса); Пречиста Діва Марія, Пренепорочна Діва (дівоцтво Марії); Богородиця, Мати Божа (її Богоматеринство) і т.п.;    стилістичні синоніми — ветхий — старий, блаженний — щасливий тощо;    семантико-стилістичні (мають як значеннєві відтінки, так і стилістичні відмінності) — прохання, благання, моління, волання й под.;    абсолютні (дублетні) синоніми — анафема — прокляття, конфесія — віросповідання, євхаристія — причастя й т.ін.;    родовидові (ієрархічні) синоніми (родове поняття може замінювати видове (але не навпаки) — гріх — тяжкий гріх, піст — Різдвяний піст тощо.    Важливим засобом синонімічних замін у структурі конфесійного тексту є перифрази. За допомогою перифрастичних зворотів передається ставлення автора до того, про кого він говорить (пише). У релігійних творах зустрічаємо такі перифрази (див. ще семантичні синоніми в богословській лексиці): "Царю небесний, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в наС. .." (так називають Святого Духа) (Великий молитовник, 5);  Святі — сіль землі. Вони — сенс буття. Заради них зберігається і сама земля" (Патріарх Філарет); "Пресвята Богородице Діво. Цариця небесна, вища від Ангелів і' Архангелів, чесніша від усього видимого й невидимого св/гу/Ти — краса святителів,Ти — сила мучеників, Ти — дів чистота й слава, Ти — радість матерів. Ти — для дітей мудрість. Ти — поміч вдів і сиріт..." (Молитовник християнської родини, 172).  Спостереження доводять, що найбільше перифраз у молитвах. Та це й не дивно, адже, звертаючись до тієї чи іншої святої особи і сподіваючись на допомогу чи захист, людина намагається всіма можливими словесними засобами догодити.  Представлені у творах релігійно-церковного культу й антилексеми. Вони становлять чималу групу серед лексичних об'єднань стилю. Наприклад: життя — смерть, душевний — тілесний, рай — пекло, день — ніч. Христос — антихрист, віруючий — атеїст і под. У системі виразових засобів антоніми виконують важливі функції зіставлення або протиставлення, іноді поєднують їх.  Слова з протилежними значеннями є надзвичайно виразним стилістичним засобом. Витворюючи яскраві контрастні картини, вони вичерпно розкривають зміст різноманітних понять, допомагають розмежовувати якості, почуття, дії, стани, утверджують діалектику життя, що є постійною боротьбою протилежностей.  У сфері релігійного культу використовуються й антонімічні утворення контекстуального типу. Наприклад:  "Чи збирають же з терену виноград, а з реп'яхів смокви?" (Мв. 7, 16); "Коли ж траву на полі, що сьогодні росте, а завтра вкинуть у л/'ч?"(Мв. — 6, ЗО); "Усякого, хто слухає ці слова Мої й виконує їх, Я прирівнюю до чоловіка мудрого, що збудував свій будинок на камені... А всякий, хто слухає ці слова Мої й не виконує їх, прирівнюється до чоловіка нерозумного, що збудував свій будинок на піску..." (Лк. 6, 47-49) і под.  Лексичні засоби конфесійного різновиду мови активно використовуються для побудови алегорій, метафор, метонімій, синекдох, які є могутнім знаряддям образності. На алегорії особливо багаті біблійні притчі. Наприклад: "Не давайте святощі псам і не кидайте перлів ваших перед свині, щоб не потоптали їх ногами своїми, й, обернувшись, не порвали й вас" (пси і свині — люди злі й нечестиві) (Мв. 7, 6); "Входьте вузькими ворітьми, бо просторі ті ворота й широка дорога ведуть на погибель; вузькі бо ворота й тісна дорога ведуть до життя" (вузькі ворота — добре, благочестиве життя; просторі ворота, широка дорога — зле, гріховне життя) (Мв. 7,13-14) і под.  Виразними є й інші тропи. Наприклад: "Коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає" (Буття 4, 7); "Уся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі, нехай же співає імені Твоєму, Всевишній" (Великий молитовник, 22);  "Як до Одушевленого Божого Кивоту, хай ніяк не доторкнеться рука скверних; уста ж вірних. Богородиці невпинно голос Ангела співаючи, з радістю хай виголосять: Радуйся, Благодатная, Господь з Тобою" (Великий молитовник, 23); "Скільки дорогоцінних плодів принесла свята віра нашій Батьківщині й нашому народові! Вона насадила по всьому лицю нашої Землі святі обителі, і в цих монастирях вперше почалась наша письменність" (Патріарх Філарет) тощо.  Усе це свідчить про багатство й своєрідність лексичної системи конфесійного стилю. Як бачимо, у ній вагомо представлені марковані елементи, вона різноманітна за походженням, її складові активно вступають у синонімічні й антонімічні відношення, служать засобом тропеїчної образності. Стиль, що обслуговує сферу релігії, воістину самобутній.

Лексика конфесійного стилю - История изменений

Ирина в 09:31, 17 августа 2009

Ирина в 09:27, 17 августа 2009

Ирина: Создана новая страница размером '''Лексика конфесійного стилю ''' Відмітною лексичною ознакою конфесійно...